Розкажіть дитині, що таке дитячий садок, чому туди ходять діти, чому Ви хочете, щоб малюк пішов до садочка.
Проходячи повз дитячий садочок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило – невдовзі вона зможе ходити до дитячого садка. Розповідайте рідним та знайомим в присутності дитини про свою радість, пишайтесь своїм малюком, але ж він вже великий і скоро буде ходити до садочка.
Детально розповідайте дитині про режим дитячого садочка: чим, і в якій послідовності вона буде займатись. Чим детальнішою буде ваша розповідь і чим частіше Ви будете її повторювати, тим спокійніше і впевненіше буде почуватися ваша дитина, коли піде до садочка.
Поговоріть з малюком про можливі труднощі, до кого він може звернутися за допомогою, як це зробити. Наприклад: «Якщо ти захочеш пити, підійди до вихователя і скажи: «Я хочу пити,» і Галина Василівна наллє тобі води. Якщо захочеш в туалет, скажи про це.» Не створюйте у дитини ілюзій, що все буде виконано за першою вимогою і так, як вона хоче. Пояснюйте малюку, що у групі буде багато дітей і іноді йому доведеться зачекати своєї черги. Ви повинні пояснити дитині: «Вихователь не може одразу одягнути всіх дітей, і тобі доведеться трохи зачекати.» Спробуйте пограти з малюком у всі ці ситуації вдома.
Приготуйте разом з дитиною «радісну коробочку», зібравши туди не коштовні речі. Це можуть бути невеликі іграшки, які залишаються привабливими для вашої дитини і , напевно принесуть радість іншим дітям. Це можуть бути красиві паперові хустинки чи клаптики приємної на дотик тканини, книги з картинками, тощо.
Навчайте малюка знайомитись з іншими дітьми, звертатися до них по імені, прохати, а не відбирати іграшки, пропонувати свої іграшки та свої послуги іншим дітям.
Розробіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, і малюкові буде не так складно Вас відпустити.
Пам’ятайте, щоб звикнути до дитячого садочка – дитині може знадобитись від однієї неділі до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості та плани. Краще, якщо на цей період у родини буде можливість підлаштуватися до особливостей адаптації свого малюка.
Переконайтесь в особистій впевненості, що у Вашій родині дитячий садочок необхідний саме зараз. Малюк добре відчуває, коли вагаються що до доцільності виховання у дитячому садку. Всі Ваші сумніви малюк використовує для того, щоб перешкодити розлученню з батьками. Легше і швидше звикають діти, у батьків яких відсутня альтернатива дитячому садочку.
Малюк звикне тим швидше, чим з більшою кількістю дітей і дорослих зможе побудувати відносини. Допоможіть йому у цьому. Познайомтесь з іншими батьками та їх дітьми. Називайте інших дітей в присутності Вашого малюка по імені. Заохочуйте дитину, коли вона звертається за допомогою та підтримкою до інших людей у Вашій присутності. Чим краще будуть Ваші відносини з вихователями, з іншими батьками та їхніми дітьми, тим простіше буде звикнути Вашій дитині.
Досконалих людей немає, будьте поблажливі та терпимі до інших. Тим не менше, прояснити ситуацію, яка Вас турбує, необхідно. Робіть це по можливості м’якше, або через вихователів.
В присутності дитини уникайте критичних зауважень на адресу дитячого садочка та його співробітників. Ніколи не лякайте дитину дитячим садком.
В період адаптації емоційно підтримуйте малюка. Відтепер Ви проводитимете з ним менше часу. Компенсуйте це якістю спілкування. Частіше обіймайте дитину.
Якщо на протязі місяця Ваш малюк ще не звик до дитячого садка, перевірте список рекомендацій та спробуйте виконати ті рекомендації, про які Ви забули.
Що робити, якщо дитина б'ється, штовхається
Кожна друга дитина в дошкільному віці хоч раз штовхнув, вкусив або вдарив однолітка. І це нормальний етап розвитку, якщо агресія не переходить границь. Як навчити маляти спілкуватися без кулачного бою? Завжди реагуйте навіть на незначний поштовх у спину, інакше дитина так і не навчиться розуміти, коли можна, а коли не можна битися Учите нащадка виражати бажання або невдоволення словами. Коли погано мовець дитина почуває, що його не розуміють, він починає злитися. А потім звикає не довіряти словам, моментально переходячи до справи. Якщо вашому маленькому хуліганові дали здачі, не захищайте його. Дайте можливість дітям самим розібратися. А потім поясните, чому його дії викликали таку реакцію. Подробиці – у статті на тему «Що робити, якщо дитина б'ється, штовхається».
Підняв руку на матір
Для дитини у віці двох-одного-двох років удар або укус - спосіб дослідження навколишнього середовища, нічим не гірше інших. Він не розуміє, що заподіює біль, він просто експериментує: а що буде, якщо я вкушу маму? Ударю? Смикну за волосся? Важливо припиняти ці спроби ще в дитинстві. Реакція дорослих на такі вчинки дітей повинна бути однакової. Якщо мама ображається, папа сердиться, а бабуся у відповідь на «витівки» сміється - маля просто не зрозуміє, як же поводитися. Не варто театрально кричати або плакати така реакція, швидше за все, лише побавить кроху, і він спробує домогтися її знову. Замість цього припините спілкуватися з дитиною: відверніться, підіть в іншу кімнату. Дорослі не повинні давати здачі. Якщо у відповідь на укус ви вкусите, маля розчепить це як карт-бланш: раз мама це робить, виходить, і мені кусатися можна.
Одна справа бути мамою забіяки. Зовсім інше - коли вашого янголятка кривдять інші діти. Особливо неприємно, якщо це відбувається не на ваших очах, наприклад у дитячому саду. Поясните своєму маляті, як спілкуватися з агресором. Найпростішому — порадити триматися подалі від забіяки. Учите свого кроху показувати іншим дітям, що якісь їхні дії йому неприємні. Якщо кривдник завжди той самий, поговорите з його родителями. Іноді вони зовсім не в курсі, що їхнє чадо тримає в страху полгруппы. Поговорите з виховательками. Адміністрація дитячої установи за законом відповідає за фізичне й психічне здоров'я дітей. Тому вихователі зобов'язані припиняти агресію на корені. У гарних вихователів у групах рідко виникають бійки: діти захоплені іграми, а коли їсти чим зайнятися, звичайно не до сварок. Від неробства починаються безглузда біганина із травмами, бійки, отбирание іграшок. Якщо випадки агресії відносно дитини повторюються, незважаючи на ваші претензії, настав час переходити до розмови з начальством. Якщо ж ніщо не допомагає, то кращим виходом буде зміна групи або дитячого саду. Кривдно, що саме вам, що пострадали стороні, доводиться залишати поле бою, але краще вилучити дитину із середовища, що травмує, чим потім лікувати його психіку
Як правильно лаяти дитину?
Як зробити, щоб ваше маля реагувало на заборону, і вам не доводилося перехоплювати занесену для удару руку? Вимовляєте «немає» або «стіп» спокійним строгим голосом. Якщо кроха послухався, він молодець і потрібно його заохотити, адже цей прояв його власного самоконтролю. Обов'язково хвалите за те, що зупинився, послухався, і тільки в останню чергу робіть висновок про те, що битися не можна. Звучить приблизно так: «Сережа, не можна!.. Молодець, кинув ціпок, маму послухався... Ти адже знаєш, що кривдити дитинок не можна». У дітей коротка пам'ять, і через годину після події безглуздо влаштовувати розбір польотів, вичитуючи забіяки. Якщо відразу покарати неможливо, відмовтеся від покарання зовсім.
Не читайте мораль, не пропонуйте подумати на тему: «А тобі сподобається, якщо тебе вдарять""» Маленькі діти, через невміння абстрактно мислити, однаково не розуміють, до чого ви волаєте. Іноді забіяки «жалують» скривджених, просячи прохання автоматично, тому, що мама наказала, — і через хвилину замахуються знову. Таке поводження заслуговує покарання, а краще покарання в цьому випадку — ізоляція. Відразу ж після удару без зайвих розмов ведете або несете маляти подалі від інших дітей. Тривалість і спосіб ізоляції залежать від темпераменту дитини, від ваги провини, того, наскільки завзято маленький забіяка повторює свої спроби. Якщо сьогодні за бійку мама лає, а завтра не обертає на неї уваги, дитини це спантеличує. Карайте за будь-який прояв агрессин, без виключень
Відповідати силою на силу недобре, це все знають. Але що робити, якщо кривдник вашої дитини не йде на контакт, ні з вами, ні навіть із власними родителями? Або агресія проявляється зненацька. Або ви в перший (і, можливо, в останній) раз у житті бачите маленького хулігана, тому будувати відносини ніколи, а втекти немає можливості? Залишається одне - учити свого маляти давати здачі. Важливо пояснити чаду, що задиратися першим недобре, а от відповісти на удар треба вміти. Удома розіграйте напад і захист по ролях; розберіть, коли можна вирішити конфлікт мирним шляхом - дати пограти у свої іграшки, поступитися місцем на гойдалці, - а коли необхідно постояти за себе. Нехай дитина відчує, що ви не схвалюєте бійку, але в цьому випадку ви на його стороні. Поясните за допомогою гри різницю між атакою й обороною. Тепер ми знаємо, що робити, якщо дитина б'ється, штовхається
Дитячий садок - перший навчальний заклад для малюка.
Питання про те, віддавати дитину до дитячого садка чи ні, чимало сучасних родин вирішують позитивно. Однак не всі батьки знають, як полегшити й оптимізувати складний період адаптації дитини до нових умов, і не всі зважають на те, що перебіг цього процесу залежить від їхньої позиції.
Де починається соціалізація маленької дитини? Насамперед у родині. Але набагато ширше соціальний розвиток дитини відбувається у дитячому садку. Саме там вона набуває досвіду спілкування з незнайомими людьми - дорослими й дітьми, засвоює норми та правила поведінки, навчається жити у суспільстві. Від того, як пройде звикання дошкільника до нових умов, залежить його фізичний і психічний розвиток, подальша життєдіяльність у дитячому садку й родині. На жаль, нерідко цей процес протікає важко й болісно.
Негативна емоційна реакція батьків на поведінку дитини в цей період часто ускладнює ситуацію. Не знаючи, як правильно реагувати на дитячі вередування й сльози, як ліпше вчинити, мама з татом не можуть допомогти своєму малюку.
Рекомендації батькам з підготовки дітей до дитячого садка:
Зверніть увагу на домашній режим харчування та сну й потроху наближайте його до того режиму, що буде у дитячому садку.
Привчайте малюка до самостійності й доступного для його віку самообслуговування.
Розповідайте дитині, що таке дитячий садок, навіщо туди ходять, чому ви хочете, щоб вона туди пішла.
Проходячи повз дитячий садок, з радістю нагадуйте дитині, як їй пощастило - восени вона зможе ходити сюди. Розповідайте рідним і знайомим у присутності малюка про свою удачу, кажіть, що пишаєтеся своєю дитиною, адже її прийняли до дитячого садка.
Учіть дитину гратися. Психологи виявили чітку закономірність між розвитком предметної діяльності та її звиканням до дитячого садка. Найлегше адаптуються малюки, які вміють довго, різноманітно й зосереджено діяти з іграшками. Уперше потрапивши до дитячого садка, вони швидко відгукуються на пропозицію погратися, з інтересом досліджують нові іграшки. Дитина, яка вміє гратися, легко йде на контакт із будь-яким дорослим.
Робіть разом з дитиною нескладну систему прощальних знаків уваги, так їй буде легше відпустити вас.
Пам'ятайте, що на звикання дитини до дитячого садка може знадобитися до півроку. Розраховуйте свої сили, можливості і плани.
Чим з більшою кількістю дітей і дорослих, з якими дитина спілкуватиметься у дитячому садку, вона побудує стосунки, тим швидше вона звикне. Допоможіть їй у цьому. Познайомтесь з іншими батьками та дітьми. Відвідуйте разом з дитиною прогулянки у дитячому садку.
Дорогою у дитячий садок обговоріть з дитиною, що на неї чекає. Дуже важливо, щоб розмови про дитячий садок супроводжувалися лише позитивними емоціями. У Вас має бути спокійний голос і впевнена інтонація.
Ніколи не лякайте дитину дитячим садком. Приблизно за тиждень першого відвідування дитячого садка попередьте дитину про це, щоб вона спокійно очікувала майбутню подію.
Прийоми, що полегшують дитині ранкові прощання:
Навчіться прощатися з дитиною швидко. Не затягуйте розставання. Інакше малюк відчує ваше занепокоєння і йому буде ще складніше заспокоїтися.
Покладіть малюку до кишеньки яку-небудь пам'ятну річ, що нагадуватиме про вас, як сильно ви його любите.
Ніколи не намагайтеся «вислизнути» непомітно від дитини, якщо хочете, щоб вона вам довіряла.
Вигадайте забавний ритуал прощання й строго дотримуйтеся його, наприклад завжди цілуйте дитину в щічку, а потім ніжно потріться носиками або що-небудь подібне.
Не намагайтеся підкупити дитину, щоб вона залишилася у дитячому садку за нову іграшку.
Чітко дайте дитині зрозуміти, що хоч би які істерики вона влаштовувала, їй все одно доведеться йти до дитячого садка. Якщо ви хоч раз піддастеся дитині, надалі вам буде вже набагато складніше впоратися з її вередуваннями й слізьми.
Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.